Останнім часом, досить часто спілкуючись із керівниками ІТ-відділів, останні вже відкрито говорять, що переосмислюють підхід до віртуалізації, і доходять висновку, що справжні можливості криються в тому, як вони керують усією інфраструктурою. А саме:

  • заміна однієї платформи віртуалізації на іншу може призвести до збереження того ж «зоопарку технологій і застосунків», ручних операцій і складності експлуатації.
  • Уже зараз одна ІТ-команда відповідає за всі типи середовищ виконання та робочих навантажень в інфраструктурі, причому для кожного з них використовуються різні інструменти та консолі.

Рішення від компанії HPE об’єднує розгортання, автоматизацію, моніторинг і захист у єдину модель управління хмарною інфраструктурою, яка охоплює як інфраструктуру HPE, так і інфраструктуру сторонніх постачальників.

На підтвердження цього дві незалежні аналітичні оцінки, опубліковані у 2026 році (https://www.hpe.com/psnow/doc/a00162258enw і https://www.hpe.com/psnow/doc/a00161880enw), вказують на один і той самий зсув на ринку: основна складність гібридних рішень перемістилася з інфраструктури на операційну діяльність. Про це і трохи про інше далі.

Майбутнє гібридної хмари — це не просто чергова платформа віртуалізації

ІТ-фахівці переживають найсерйозніший і найболючіший етап трансформації підходів до віртуалізації за більш ніж десятиліття, але виклик, що стоїть перед ними, виходить далеко за межі простого вибору нового гіпервізора. Від ІТ-команд вимагається управляти дедалі складнішим гібридним хмарним середовищем, готуватися до впровадження застосунків на базі ШІ, а також забезпечувати роботу розподілених середовищ, які сьогодні охоплюють усе — від невеликих периферійних об’єктів до центрів обробки даних і кількох публічних хмар. Якщо розглядати цей етап лише як заміну платформи віртуалізації, можна втратити значно ширшу можливість: спростити управління всією ІТ-інфраструктурою.

Ті самі команди сьогодні відповідають за віртуальні машини, контейнерні середовища, фізичну інфраструктуру, застосунки, дані та нові робочі навантаження на базі ШІ, водночас стикаючись із необхідністю скорочувати витрати та підвищувати відмовостійкість. Більшість із них вирішує ці завдання за допомогою окремого інструменту для кожної сфери, окремої консолі для кожного вендора, а передача завдань між командами на кожному рівні здійснюється вручну.

Проста заміна однієї платформи віртуалізації на іншу практично не вирішує основної проблеми. Міграція віртуальних машин може бути завершена, але інструменти й надалі залишатимуться розрізненими, передача завдань — ручною, а управління інфраструктурою може виявитися не простішим, ніж раніше. Саме тому найважливіші рішення у сфері інфраструктури, які сьогодні ухвалюють ІТ-відділи та їхні керівники, насправді стосуються моделі експлуатації: зберігати наявну складність чи скористатися цим переломним моментом, щоб спростити роботу гібридної ІТ-інфраструктури. На практиці це може означати, що команда розробників застосунків змушена чекати на розгортання інфраструктури, команда експлуатації під час інциденту усуває несправності, працюючи одразу з кількома консолями, а команда безпеки намагається оцінити вразливості в середовищах, які від початку не були розраховані на спільну роботу.

Єдина модель управління хмарними середовищами

Стратегія компанії HPE вирізняється тим, що вона не зосереджена на одній альтернативній платформі. Компанія роками формувала широкий портфель рішень для управління різними середовищами, який об’єднує розгортання, автоматизацію, моніторинг, захист, управління за допомогою ШІ та оперативну аналітику в єдину модель управління всіма переліченими вище середовищами. У сукупності ці можливості покликані скоротити кількість використовуваних інструментів, мінімізувати передачу операційних завдань між командами, підвищити прозорість і допомогти ІТ-командам управляти всім процесом — від розгортання до експлуатації — в межах єдиної операційної моделі.

Як працює ця модель

Єдина модель управління починається з керування хмарними середовищами та забезпечення прозорості наявної сьогодні інфраструктури, включно з уже розгорнутими системами (brownfield), як на базі HPE, так і сторонніх постачальників. Вона об’єднує автоматизацію та оркестрацію в єдиний рівень управління, завдяки чому віртуальні машини, контейнери та фізичні сервери можна розгортати й управляти ними за допомогою більш узгоджених робочих процесів, а не окремих інструментів. На практиці це означає, що команди можуть перейти від розрізнених процесів до єдиного операційного рівня для гібридної інфраструктури.

Також читайте: https://lantec.ua/news/hpe-morpheus-vm-essentials-optymizatsiia-zatrat-na-virtualizatsiiu

HPE Morpheus VM Essentials надає сучасне середовище виконання для віртуальних машин і Kubernetes, дозволяючи організаціям модернізувати інфраструктуру у власному темпі та водночас інтегрувати рішення з наявними середовищами. HPE Morpheus Enterprise виступає як платформа управління хмарними середовищами (cloud management platform), забезпечуючи розгортання та оркестрацію інфраструктури й робочих навантажень у гібридних і мультихмарних середовищах. HPE OpsRamp забезпечує комплексну спостережуваність, управління ІТ-інфраструктурою за допомогою ШІ (AIOps) та автоматичне усунення несправностей у мультивендорних і мультихмарних середовищах, включно з робочими навантаженнями на базі ШІ. HPE Zerto інтегрує безперервний захист даних, аварійне відновлення та кіберстійкість у ширшу операційну модель. Йдеться не просто про набір окремих можливостей у довгому списку; разом вони допомагають скоротити кількість інструментів, передач відповідальності та операційних моделей, якими доводиться управляти клієнтам.

Із такого підходу випливають три переваги. Модель може працювати на вже наявній в організацій інфраструктурі, включно із серверами та системами зберігання даних інших постачальників, тому модернізація не обов’язково має починатися з придбання нового обладнання. Надання ресурсів і моніторинг можуть бути об’єднані в межах однієї ліцензії та однієї консолі, а не існувати як два окремі продукти, які команді доводиться інтегрувати. Крім того, модель може охоплювати об’єкти, що управляються централізовано, але залишаються локально незалежними, включно з майданчиками, які за своїм призначенням працюють в автономному режимі. У результаті адміністратори віртуальної інфраструктури можуть запускати більше робочих навантажень у більшій кількості хмар — як на інфраструктурі HPE, так і на інфраструктурі інших постачальників — і при цьому рідше йти на компроміс у вигляді прив’язки до одного постачальника заради простоти.

Цей перехід відбувається за графіком, який більшість організацій не встановлювали самостійно. Водночас вони можуть контролювати те, який результат отримають унаслідок цих змін. Якщо швидко здійснити міграцію, а потім експлуатувати інфраструктуру так само, як і раніше, існує ризик витратити реальні бюджетні кошти та доступний ресурс перехідного періоду, не усунувши водночас тих факторів, які спочатку ускладнювали роботу ІТ-систем. Ті самі команди можуть знову зіткнутися з тією самою розрізненістю, але цього разу вже на тлі вищих вимог, пов’язаних із ШІ. Можливість перетворити цей процес на модернізацію, а не просто на міграцію, залежить від того, на якому етапі ухвалюється це рішення.

Основа для підприємства з агентною архітектурою

Організації переходять від експериментів із ШІ до його впровадження в повсякденну діяльність усього бізнесу, що підвищує значення ефективного управління гібридними хмарними середовищами. Ті самі можливості, які сьогодні спрощують роботу гібридної ІТ-інфраструктури, стають дедалі важливішими для масштабного впровадження ШІ: прозорість, автоматизація, управління, відмовостійкість та оперативна аналітика. Без такої основи ШІ може перетворитися на ще одну операційну «ізольовану систему» замість того, щоб стати надійним інструментом, на який бізнес може покладатися.

Для ефективної роботи підприємства недостатньо лише інфраструктури для ШІ. Потрібна операційна модель, здатна управляти інфраструктурою, застосунками, даними, робочими навантаженнями на базі ШІ та майбутніми інтелектуальними системами/застосунками через єдину платформу з вбудованими механізмами управління та участю людини в процесі там, де це необхідно.

Найбільшу вигоду від цього переходу отримають ті організації, які використають його для зниження складності, підвищення ефективності, посилення відмовостійкості та створення фундаменту для ШІ. Для керівників, які сьогодні ухвалюють рішення щодо віртуалізації, питання має звучати так: чи призведе цей крок до збереження попередньої операційної моделі, чи допоможе нам побудувати модель, яка буде простішою, стійкішою та готовою до майбутніх змін? Саме в цьому полягає ширша можливість, яка сьогодні відкривається перед ІТ-відділами: не просто перейти з однієї платформи віртуалізації на іншу, а управляти більшою частиною інфраструктури в межах єдиної моделі та діяти радше як постачальник сервісів для бізнес-підрозділів, незалежно від того, де саме виконуються ці робочі навантаження.

Автор статті - Михайло Федосєєв, архітектор інфраструктурних рішень Lantec.